| Українські президентські ігрища |
| Орест Друль |
06.09.08 |
 Україні бракує політиків, які б мислили категоріями, ширшими, ніж перемога на наступних виборах. Відтак ми можемо змарнувати величезний шанс на членство в ЄУ і НАТО, який постав після агресії Росії проти Грузії. Тактичні маневри Тимошенко і ПР можуть призвести до виникнення двопартійної системи, що для України дуже небезпечно, бо зафіксує поділ країни на Схід і Захід. Втім, існує також можливість, що внаслідок цього політичного конфлікту постане якась нова сила, яка покаже іншу якість, ніж три партії, які знищуються навзаєм |
| |
| Кінець української "багатовекторності"? |
| Микола Рябчук |
25.08.08 |
 Партія регіонів стоїть перед вибором: чи шукати консенсусу з західниками і поступово витягувати країну з євразійсько-есендешного баговиння, а чи вступати в змагання з ватажками крайньо лівих та православно-слов’янських за почесну роль генерал-губернаторів у кількох малоросійських провінціях? Може, хтось і дослужиться – хоча, правду кажучи, у Росії чимало й своїх кандидатів, у тому числі й на -енко-єнко, і на -чук, і на -ович, і, звичайно, на -ов та -етов |
| |
| Новини з чужих слів |
| Галя Койнаш |
18.08.08 |
 Треба бути реалістами. Є певні глядачі, які вмикають саме той телеканал, що підтвердить звиклі для них думки й не буде їх бентежити. Таких людей завжди багато, й які би ми не наводили інші аргументи, альтернативні думки – жодного ефекту не буде: просто перемкнуться на інший канал. Більше непокоїть те, що вони прекрасно знають (та й ми всі знаємо), на які канали можна переключатися, які газети можна читати, щоб не чути або читати неприємних поглядів. Але є й величезна кількість людей, що не знають апріорі, хто правий, хто ні |
| |
| Незрозумілий Голокост |
| Ярослав Грицак |
08.08.08 |
 Українцям буде важко визнати, що їхні предки у час війни були не лише жертвами, але й злочинцями. Хоча би тому, що вони сильно поділені у ставленні до Другої світової війни, й визнання вини одною групою – скажімо "помаранчевими", – може виглядати не як ознака її моральної сили, а як політична капітуляція перед їхніми супротивниками, "біло-голубими" і "червоними". Історики повинні, однак, працювати понад партійними поділами. З цієї причини вважаю своїм обов’язком, заким почнеться дискусія, познайомити українського читача зі збіркою Іштвана Деака – одною з найінтелігентніших книжок, які мені доводилося читати за останні декілька років про Голокост. Ця книжка ще раз переконала мене, що жодну, навіть найконтроверсійнішу, історію не можна писати з позиції "або-або". Завжди залишається місце для точки зору, котра творить поле для понадпартійного зрозуміння і порозуміння, – а разом із тим полегшує визнання національної вини. |
| |
|
| Вірус хамства |
| Коротке есе книжкового оглядача, письменниці Майї Кучерскої про тривожні тенденції в російському соціумі: "87% росіян, які голосують за політику своєї держави, ототожнюють себе не з мирними мешканцями, які втрачають дах, а з солдатами, які вриваються в будинки з автоматами напереваги. Нічого людського в такій реакції немає. Народ, який реагує таким чином, досяг межі розлюченості. Більшість російських мешканців загнані в кут, доведені до відчаю. З різних причин: жебрацькі зарплати, беззаконна держава, приреченість будь-яких ініціатив – і пияцтво як єдина адекватна відповідь на все це нежиття" |
 |
05.09.08 |
| |
|
|