| Як з точки A потрапити в точку B? Або Об’єднана світоглядна модель формування потоку подій |
| Тарас Плахтій |
09.03.10 |
 У цій роботі хочу запропонувати свої власні відповіді на низку питань: Чому все є так, як є? Чому все стається, як стається? Які причинно-наслідкові зв’язки існують між подіями на фізичному плані та нашими думками, переконаннями й уявленнями? Як ефективно впливати на перебіг подій, і яку частку становить наша степінь свободи такого впливу в контексті Божого Замислу? Вони сформувалися внаслідок спроби синтезу інформації, отриманої після, безперечно, доволі поверхового ознайомлення з кількома методологіями – релігійною, науковою (загальносинергетичне бачення динаміки нелінійних систем у викладі Л. Бевзенко, яке адаптоване до вивчення соціальних систем), езотеричною (на основі "Трансерфінгу реальності" Вадима Зеланда) та методологією російської "Концепции общественной безопасности" (КОБ). Сам синтез здійснено в контексті відомої притчі про те, що Істина знаходиться на вершині гори, на яку можна підійматися безліччю стежок всіма її схилами, часом діаметрально протилежними, внаслідок чого втрачається сенс дискусії про ту, єдину з них, яка найбільш правильна. |
| |
| Переможець одержує майже все |
| Антон Олійник |
05.02.10 |
 Українська політика – у якій не працює принцип "стримувань і противаг", а також існує висока концентрація владних повноважень в одних руках – є одним зі змагань, у якому переможець одержує майже все (утім, суттєво менше, ніж у Росії) з усіма наслідками, що випливають звідси. Вибори, надто президентські, перетворюються на боротьбу не на життя, а на смерть. Перемогти повинен один. Для радикальної зміни ситуації – коли вибори перетворюються на своєрідну рутину, а не "останній і рішучий бій" – необхідно цілеспрямовано змінювати самі правила гри: зменшуючи цінність головного призу (зокрема, за рахунок обмеження влади), збільшуючи їх (призів, тобто центрів влади) загальне число і переходячи від відносних критеріїв в оцінці до абсолютного. |
| |
| Понад мурами |
| Микола Рябчук |
01.02.10 |
 Східна Європа як дискурсивна конструкція розташована надто близько до чорної діри, званої "Євразією", з червоним велетом (чи, може, карликом) у її глибинах. Кожен, природно, боїться бути засмоктаним у цей простір. Неприємне тут не так прагнення східноєвропейців політично дистанціюватися від "Євразії", як енергійне дискурсивне іншування "сходу", його есенціалізація та гомогенізація, характерні для класичного колоніалізму. "Нові європейці" явно не прагнуть знищити давні мури, радше – пересунути їх далі на схід. Поляки при цьому чи не останній народ у Європі (можливо, ще з частиною прибалтійців і скандинавів), котрий ставить цінності понад інтереси і трактує всерйоз такі давні й напівзабуті в "старому" Євросоюзі терміни, як "права людини", "громадянські свободи", "солідарність", і котрий наївно вважає, що мури справді слід зруйнувати, а не пересувати далі на схід. Я вдячний їм багато за що, але особливо – за цю старомодну річ, яку вони винайшли і якої вперто не бажають зрікатися, – солідарність. |
| |
| Вибори: Принцип найбільшого стримування |
| Антон Олійник |
13.01.10 |
Те, якими словами і термінами ми користуємося, щоб описати наші дії та наміри, водночас засвідчує нам сферу ймовірного. Англійський історик і філософ Квентін Скіннер показує, що добір слів у певному сенсі означає і вибір програми дій. Якщо якоїсь дії не можна виразити наявними словами і поняттями, то під питанням і сама можливість її реалізації. Зокрема, якщо в українській мові безсоння описують насамперед за допомогою безособових виразів ("мені не спиться", порівн. "I cannot get to sleep" з виразно означеним суб’єктом), то це диктує і певну логіку дії, а точніше – бездіяльності. Адже фактори, що заважають спати, прогнозовано перебувають поза межами контролю того, хто потерпає від безсоння. То чи можна побачити якісь перспективи стримування влади в мові передвиборних програм? |
| |
| Степан Бандера: портрет в контексті 2010 року |
| Ярослав Сватко |
03.01.10 |
 Чи можна сказати, що Степан Бандера — герой? Звичайно, оскільки він в історичному вимірі є поруч з нами, можна навіть нагородити його посмертно. Питання лише почнуть з’являтися, коли цією нагородою ми почнемо ставити його в один ряд з людьми, які ніколи за Незалежність не боролися, ба більше, докладали зусиль в протилежному напрямку. Хоч і це не фатально — мине час, нагороди забудуться, а Бандера залишиться. І це вказівник місця Бандери в нашій нагородній ієрархії. Системоутворююча історична особа не просто повинна — вона зобов’язана мати нагороду свого імені. Як орієнтир цінностей для суспільства. Діяльність Степана Бандери була б орієнтиром для державних діячів, нагороджених орденом Бандери, і напевно, що багато хто з тих, хто всіма силами прагне для себе звання Героя України, так затято ордена Бандери не добивався б. |
| |
| Голокост попросту |
| Ярослав Грицак |
25.12.09 |
 Рецензія на книжку: Omer Bartov, Erased. Vanishing Traces of Jewish Galicia in Present-day Ukraine. Princeton and Oxford: Princeton University Press, 2007).
Добре написана історія не терпить однини. І, навпаки, погані історії грішать редукціонізмом – тобто зведенням усього багатства причинно-наслідкового зв’язку до однієї і тільки однієї причини. Це, як на мене, головна проблема з книжкою Бартова. Вона демонструє обмеження, характерні для історичної розповіді, котра базується на ідентичності, тут – на національній ідентичності. Історики, які пророкують, грішать проти своєї професії так само, як і ті, хто вдягає на себе білі одежі праведника. Не велика біда, коли вони самі виглядають при цьому дивно. Більшою шкодою є те, що своєю поставою вони підривають довіру до свого цеху і до своєї справи. |
| |
| Українська безпека: від декларацій до гарантій |
| Тарас Стецьків |
17.11.09 |
 Двадцять років тому було зруйновано Берлінську стіну, уречевлений у бетоні найяскравіший символ поділу Європи на Схід і Захід. Народжувалася надія на новий справедливий міжнародний устрій. Сьогодні ж між Сходом і Заходом будується нова стіна. Ще не санітарний пояс, яким себе оперізує Європа, але вже близько до цього. Ситуація, що склалася наразі навколо України, відверто сигналізує: її безпека, детермінована зовнішнім чинником, опинилася під прямою загрозою. Але загроза, яка постала перед нами, не є виключно нашою проблемою, вона, своєю чергою, створює передумови вакууму безпеки в Центральній Європі і Європі загалом. |
| |
| Економічний націоналізм як складова національної ідеї |
| Володимир Кондзьолка |
30.10.09 |
 Мартін Бубер в книзі "Народ і його земля" відмітив: "Ми говоримо про національну ідею, коли який-небудь народ бачить свою єдність, свій внутрішній зв’язок, свій історичний характер, свої традиції, своє становлення і розвиток, свою долю і призначення, робить їх предметом своєї свідомості, мотивуванням своєї волі". Слід усвідомити, що без економічного націоналізму можемо швидко втрати свою державність, якщо не де-юре, то де-факто. |
| |
|
| НАТО як новий, кращий Варшавський договір |
| Коли Польща вступала до НАТО 11 років тому, то розраховувала посилити свою безпеку, сподівалася, що союзники прийдуть їй на допомогу, коли це буде потрібно. Натомість вона потрапила до Альянсу, до якого ставляться або як до тилу для американських воєн, або як до неефективної організації, що запрошує всіх охочих, але навіть не може перемогти талібів. НАТО не має реалістичних планів оборони нових країн-членів, а тому їм треба домовитися про нові умови перебування в Альянсі |
 |
12.03.10 |
| |
| Втрачене покоління |
| Два мільйони свіжих емігрантів до країн Унії роблять із Польщі найбільшого експортера робочої сили в Європі, принаймні в Унії. Для держави це вже переважно втрачене покоління молодих освічених гуманітаріїв, які не бачать підстав повертатися на батьківщину: за кордоном вони працюють переважно фізично, а в Польщі для них і далі немає роботи, що відповідала б їхній освіті, з оплатою, яка дорівнювала б грошам, що їх вони отримують за рубежем. Можливо, задумаються про повернення, якщо зароблять пристойну суму, щоб відкрити власну справу |
 |
11.03.10 |
| |
| Моральне банкрутство Греції |
| Греція таки зазнала банкрутства – морального, оскільки до фінансового їй насправді ще далеко. Річ у тому, що шахрайство зі статистикою, зокрема державною, у Греції не вважають злочином. Попередній уряд та його економістів не притягуватимуть до відповідальності, а пересічний громадянин країни вважає, що греки зашкодили собі самі, коли відкрили "чужим" масштаби авантюри з боргом і бюджетним дефіцитом. Іншими словами, не саме шахрайство попереднього уряду є проблемою для суспільства, а те, що про нього розповіли світові |
|
09.03.10 |
| |
|
| Гоголь переслідує Нову Україну |
| The New York Review of Books,08.03.10 |
| Тімоті Снайдер звертається до творчості Гоголя, зокрема, повісті "Ніс", п’єси "Ревізор" і роману "Мертві душі", щоб пояснити меандри української політики. На його думку, Янукович, радше за все, намагатиметься балансувати між Росією і західними потугами, використовуючи одних проти інших. У майбутньому він, мабуть, говоритиме українською мовою більше і краще. Є шанс, хоча й малий, що завдяки своїм контактам з бізнесом і особливостям виховання новий президент спробує розв’язати головну проблему, що тримає українців у стані бідності і фрустрації – відсутність верховенства права |
| |
| ¾ дороги до Нобеля? |
| Gazeta Wyborcza,21.02.10 |
| Після того як у штольнях старої шахти знайшли частинки темної матерії, з якої, за припущеннями вчених, створено галактики, фізики наблизилися до розкриття однієї з найбільших загадок Всесвіту. Ще в 50-х роках астрофізик Вера Рубін висловила гіпотезу, що рухом зірок керує не видима матерія, що світиться, а значно масивніша хмара невідомої темної матерії, в котру занурено галактики. Нині 82-річна астрофізик має значні шанси на Нобелівську премію, бо якщо в копальні Судан виявлено частинки темної матерії, то це стане чудовим підсумком праці, в якій вона була піонером |
| |
| Свобода, рівність, братерство. 20 років опісля |
| Gazeta Wyborcza,16.02.10 |
| Янош Корнаї докладно аналізує, наскільки трансформація у країнах Центрально-Східної Європи реалізувала революційне гасло: свобода, рівність, братерство. У регіоні наразі не надто поважають свободу. Трансформацію супроводжувало значне зростання нерівності. Боротьба з нею, на жаль, може звестися не до вирівнювання шансів завдяки рівному доступу до освіти, а до перерозподілу доходів через вищі податки для багатих. Братерство, або сучасною мовою – солідарність, є предметом складного вибору між гарантуванням соціальної допомоги та послуг усім громадянам і лише тим, хто їх потребує, між їх розширенням і скороченням за умов економічної кризи та високих дефіцитів бюджету |
| |
| Чи може наука пояснити релігію? |
| The New York Review of Books,08.02.10 |
| Інтелектуал Роберт Райт за допомогою еволюційної психології та теорії ігор намагається створити матеріалістичну історію релігії. На його думку, релігії, як і живі організми, реагують на зміну обставин – адаптуються до них. Якщо люди вбачають вигоду у співпраці з представниками іншої релігії, вони погоджуються на неї й так розширюють власне моральне коло, тобто починають застосовувати свою мораль до інших. Проте ця історія має й вади. Невідомо, чи моральна уява, яка змушує людей помічати ці нагоди для взаємної вигоди від співпраці, дійсно виникла внаслідок еволюції, чи вона взагалі існує, а також чи дійсно час від часу релігії впливають на моральну уяву, розширюючи її. Останнє пояснення є радше ідеалістичним і стоїть осторонь матеріалістичних аргументів автора |
| |
| Психологія влади |
| The Economist,26.01.10 |
| Нові дослідження психологів підтверджують давно відому думку, що влада розбещує людей. Проте насамперед розбещує тих, хто думає, що заслуговує на неї. Вони щиро вірять, що для них існують інші правила, ніж для решти, і часто вдаються до актів морального лицемірства. Ті ж, хто вважає, що опинилися на відповідальній посаді незаслужено, схильні набагато критичніше ставитися до себе, ніж до інших |
| |
| Революція в торгівлі: вплив на споживання і життя |
| polit.ru,14.01.10 |
| Протягом останніх 7-10 років у галузі роздрібної торгівлі відбулася справжня революція, що сильно змінила життя росіян, вважає професор кафедри економічної соціології ДУ-ВШЕ Вадім Радаєв. Аналізуючи історію сучасної торгівлі, починаючи з останньої чверті XIX століття, він перелічує технології (зокрема, самообслуговування, супермаркети, торгові центри, штрих-коди, дисконтні картки тощо), що, врешті, дозволили ритейлу по-іншому вибудувати свій внутрішній процес. Плюс сучасна торгівля породила купу соціальних ефектів: шопінг, придбання технічно все складніших речей змушує нас розвиватися і допомагає комунікувати зі світом. Однак при цьому ми починаємо втягуватися у своєрідні споживчі перегони: прагнемо задовольнити наші постійно незадоволені бажання, а для цього потрібно мати пристойну роботу, знати, що буде завтра. Це ситуація, коли ти повинен щодня лягати кістьми, щоб виправдати своє становище господаря життя |
| |
|
