ЗМІ безупину твердять: усі "переходять на зелену продукцію" [екологічно чисту]. В суботу (21.02) відкрився Сільськогосподарський салон. З цієї нагоди Rue89 вирішила позначити на карті bio-землі в Європі, й констатувала, що Франція тут відстає від інших.
Усі великі сусідні держави попереду щодо величини площ земельних угідь bio. Італія – чемпіон Європи (1/5 усіх європейських екологічно чистих угідь). За нею – Іспанія, Німеччина та Великобританія. Франція – на пятому місці в плані загальної площі екологічно чистих земельних угідь, але тільки на 21-у в плані загальної частки біологічної продукції на загал сільськогосподарської продукції (2%).
Це ніщо в порівнянні з Австрією, наприклад, де 13% орних угідь – bio, Італією, Латвією та Естонією – (9% разом) або Грецією (8%). Якщо ж брати за середній європейський показник 4-5% сільськогосподарських угідь під bio, очевидно, що Франція зі своїми 2% дуже далеко.
Див. карту (1)
Зеленим позначено країни з доброю часткою екологічно чистої продукції, блакитним – "середньо, можуть краще постаратись", жовтим – "кепсько"
Результати останніх досліджень свідчать, що "незважаючи на кризу, 44% французів споживали bio [у Франції продукція з товарним знаком "біо" зазвичай у 2-3 рази дорожча за звичайну продукцію. – Z] принаймні раз на місяць у 2008 році". 22% заявили, що збільшать частку споживання продукції bio у наступні 6 місяців. І врешті – несподіванка: 76% опитаних заявили, що "екологічно чисте сільське господарство – це рішення на майбутнє".
Франція імпортує, Іспанія експортує
Споживання невпинно зростає, а продукція недостатня. Франція змушена імпортувати значну кількість продукції біо, в той час як Іспанія її експортує у великій кількості.
Елізабет Мерсіє [Elisabeth Mercier], директор "Agence bio", релятивізує щодо відставання Франції:
"Історія продукції «біо» у Франції – давня, пов’язана з приватними ініціативами, як от впровадження у виробництво натурального хліба Раулем Лемером [Raoul Lemaire] у 1929 році, створення мережі магазинів La Vie claire [Світле життя] у 1946 р., визнання «bio» вперше у 1980 році та закон про сільське господарство без синтетичних продуктів. Ми були на вершині у Європі, в тому числі зі створенням товарного знаку AB [label AB "Agriculture biologique" – виробництво біологічно чистого сільського господарства. – Z] у 1985 році. Цей товарний знак полегшив життя споживачам. Німеччина створила товарний знак < ahref="http://www.bio-siegel.de/">BIO на початку 2000-х, а Італія лише в процесі".
Витрати і типи магазинів
Такy незлагодженість у Європі буде припинено наступного року з народженням обов’язкового європейського логотипу (у Франції його позначатимуть поруч із "AB"). До того часу складно порівнювати рівень споживання продукції "bio" тих чи інших країн. Ось таку табличку споживання продуктів "bio" пропонує Елізабет Мерсьє:
Датчанин витрачає 85€ на рік на продукти bio, австрієць – 63€.
30% молока і 17% яєць, куплених у Данії, – продукція bio. 6% харчування для немовлят – в Італії. 15% картоплі в Австрії.
Збут продукції біо відбувається по-різному: супермаркети в Європі на Півночі та в Австрії; дисконтні магазини у Німеччині, Спеціалізовані магазини переважають в Італії, Франції, Німеччині та Іспанії. Прямі продажі, зокрема, добре налагоджені в Італії, Франції, Польщі, Ірландії, та становлять 10% загальних продаж продукції "bio" в Німеччині.
"Ми десь посередині. Одна лише Німеччина представляє 30% загального обсягу споживання bio в Європі, обійшовши Великобританію, Італію та Францію. Данці та австрійці споживають багато bio, однак це маленькі країни, й тому загальна вага такого споживання незначна. У Франції – великий асортимент продуктів: хліб, вино, різні види олії, макаронні вироби, сир... за нами ноу-хау. Значна частка ринку споживання bio припадає на яйця (11%), молоко (8%), олію, фрукти та овочі (2-3%), харчові добавки... й деякі продукти, які існують лише як bio – наприклад, квіноа".
Головний виклик – за оцінками представниці спільних групових інтересів виробників, працівників сфери збуту, трансформувальників та оплачуваних із державних (4,8 млн євро бюджету в 2008-у) – це "розширити виробництво (біо) на всі продукти та регіони".
Чому ж французькі аграрії так неохоче переходять на "bio", знаючи, що зможуть без проблем збувати продукцію?
Кілька пунктів для міркувань:
– лоббі виробників хімічної промисловості більш чисельні й активні у Франції, ніж у будь-якій іншій країні, вони вміють переконувати аграріїв, через FNSEA [Fédération nationale des syndicats d’exploitants agricoles – потужна аграрна профспілкова асоціація у Франції. – Z], у необхідності використання добрив і пестицидів.
– навернення у біологічне чисте сільське господарство – складне: потрібно вкладати час і гроші, це ризик без достатньої підтримки, як дехто вважає. "План біологічно чистого сільського господарства: горизонт 2012" ["Plan agriculture biologique : horizon 2012" – урядова програма. – Z], який передбачає потроїти площі біо-угідь за наступні 5 років, підскочив до 7500 євро допомоги на експуатацію з 1 січня минулого року.
– культурна проблема: Франції, старій сільській нації, мабуть, нелегко адаптуватися? А ви як гадаєте?
Автор: Sophie Verney-Caillat
Назва оригіналу: La France, lanterne rouge de l’agriculture bio européenne
Джерело: Rue89, 21.02.2009
Переклад Іванки Піняк |
Версія для друку