Світові ще не вдалося виробити скоординованої макроекономічної політики для відновлення економічного зростання після Великого Краху 2008-го. В більшості країн споживачі обмежують витрати, реагуючи на падіння добробуту і зі страху перед безробіттям. Сила, що стоїть за колапсом кількості робочих місць, промислової продукції і торгового обігу, є значно важливішою, аніж фінансова паніка, що виникла внаслідок банкрутства банку Lehman Brothers у вересні 2008 р.
Зрозуміло, вже немає повернення до ситуації перед Великим Крахом. Світова фінансова булька не може й не повинна бути відтворена. Якщо світ, однак, пам’ятатиме про співпрацю, падіння попиту споживачів може бути знівельоване дорогоцінним зростанням інвестиційних витрат найпильніших потреб нашої планети: відновлюваної енергії, чистої води і безпечних стоків, зменшення забруднення, поліпшення охорони здоров’я та збільшення продукції продовольства для найубогіших.
США, Європа й Азія пережили падіння добробуту через падіння цін на біржі та на ринку житла. Ще немає остаточної оцінки падіння вартості активів, ані даних, як воно розкладається по цілому світі, але ця сума коливається біля рівня $15 трлн. падіння в США і $10 трлн. падіння в Європі й Азії. Загальне падіння вартості активів близько $25 трлн. складає більш-менш 60% річного доходу цілого світу. Падіння вартості американських активів у відсотках американського ВВП навіть більше – біля 100% річних доходів економіки країни і десь 70% у випадку Європи й Азії.
Зазвичай приймається, що споживання домашніх господарств падає на 5 центів унаслідок падіння вартості маєтку сім’ї на 1 долар. Це означає шоковий безпосередній вплив на витрати домашніх господарств у США в розмірі 5% національного доходу, а в Європі й Азії – більш-менш 3,5%.
Розмір цієї кризи настільки великий, що безробіття різко зросте в більшості регіонів світу, сягаючи у США навіть 9-10%. Поступово домашні господарства будуть достатньо заощаджувати, щоб відновити свій майновий рівень і рівень споживання. Однак це буде продовжуватися дуже довго, щоби могло запобігти різкому зростанню безробіття.
Тому світ мусить стимулювати інші види витрат. Одним із ефективних способів стимулювати економіку і задовольнити майбутні потреби є збільшення витрат на ключові інфраструктурні проекти, головним чином на транспорт (дороги, порти, залізниця, масовий транзитний рух), виробництво відновлюваної енергії (вітер, сонце, геотермія, виловлювання і складування двоокису вуглецю, мережі дальніх електропередач), контроль забруднень, водопроводи і каналізацію.
Світова співпраця в ім’я збільшення таких державних інвестицій у країнах, що розвиваються, особливо в найбідніших, має вирішальне значення. Найбідніші регіони, в тому числі Центральна Африка і Центральна Азія, дуже потерпають від кризи у зв’язку з падінням експорту і меншим припливом капіталу.
Бідні регіони страждають також внаслідок кліматичних змін, таких як, наприклад, частіші засухи, спровоковані парниковим ефектом із розвинутих країн. Одночасно убогіші країни мають великі запотребування в галузі інфраструктури, особливо дорожньої, залізничної, відновлюваної енергії, водопроводів і каналізації, а також у сфері послуг порятунку життя, в тому числі охорони здоров’я і підтримки продукції продовольства.
G20, до якої належать найбільші економіки світу, складає природну платформу координації світової політики. Наступна зустріч групи в Лондоні на початку квітня дає цінний шанс дії у відповідний момент. Представники найбільших економік, у тому числі Сполучених Штатів, Європейської Унії та Японії, повинні утворити нові програми фінансування інфраструктурних інвестиції в країнах із низьким доходом. Країнам, що розвиваються, повинен бути відкритий доступ до нової кредитної лінії в розмірі щонайменше $100 млрд. щороку.
Новий спосіб фінансування повинен обіймати безпосередні позики з урядових агенцій у справах підтримки експорту багатих країн, щоб бідні держави могли позичати на довший термін (наприклад, 40 років) і завдяки цьому будувати дороги, енергетичні мережі, електростанції, базовані на відновлюваних джерелах, порти, оптиковолоконні мережі, водопроводи і каналізацію. Представники G20 повинні також збільшити можливості надання кредиту Світового Банку, Африканського Банку Розвитку та інших міжнародних фінансових установ.
Японія з надлишком заощаджень, міцною валютою, великими валютними резервами і відсутністю замовлень від власних споживачів повинна стати в авангарді такої акції фінансування інфраструктури. Крім того, Японія може стимулювати власну економіку і економіки найбідніших країн, переорієнтовуючи власну промисловість на інфраструктурні потреби країн, що розвиваються.
Співпраця може перетворити це різке і вражаюче падіння світового споживання в глобальний шанс інвестування в майбутнє зростання добробуту. Направляючи ресурси від споживання багатого світу до інвестиційних потреб країн, що розвиваються, світ може отримати потрійну перемогу. Більші інвестиції і суспільні витрати в бідних країнах відіграють стимулюючу роль для всієї економіки світу, стимулюватимуть розвиток і спричиняться до промоції екологічно орієнованих інвестицій у відновлювану енергію, раціональне використання води і земельних ресурсів.
Автор: Джефрі Д. Сакс [Jeffrey D. Sachs] – професор економіки, радник генерального секретаря ООН
Назва оригіналу: Świat musi współpracować
Джерело: Gazeta Wyborcza, 27.02.2009
Переклад: О.Д. |
Версія для друку