Західна аналітична група

Велика сила незадоволеності
Ведомости	27.02.09
Незадоволеність, претензії до уряду, сумніви у правильності політичного курсу – всі ці відчуття викликають побоювання у російського уряду. І генерали відразу підказують уряду, що робити: звичайно, зайнятися комплектуванням внутрішніх військ. Але можна ж міркувати інакше. Насправді відчуття незадоволеності корисне, адже воно цілком може бути двигуном розвитку. Розчарування, усвідомлення відсталості своєї країни, навіть заздрість до того, як живуть інші, – конструктивна і мобілізуюча сила. Глибоке усвідомлення необхідності модернізації було властиве російському суспільству в другій половині 80-х рр. минулого століття, але робочий настрій швидко зник, і ілюзії повернулися. Тепер вони знову, можливо, розсіються. Не зрозуміло тільки, коли і в що це виллється. Якщо політичні лідери дійсно прагнуть до модернізації економіки і держави, то вони повинні заохочувати критичну дискусію у своїй країні. По суті – заохочувати незадоволеність станом справ. Чим змістовніша критика, чим кращий аналіз, чим точніше порівняння становища в нашій країні зі становищем в інших країнах, тим краще для розвитку. Вірити в необхідність змін повинні не тільки члени правлячого класу, але й ті, хто буде виконувати всю роботу, тобто активна, працююча частина населення. Саме ця частина населення повинна бути в курсі дійсного стану справ. Якщо повною інформацією володіє тільки верхівка, у представників еліти є стимули тільки до імітації дій. У ситуації інформаційної асиметрії ("ми все знаємо краще, ніж вони там внизу") начальники займаються не модернізацією, а дорогими "модернізаційними" держпроектами, на яких самі й заробляють. Якщо ж тверезе розуміння глибини кризи буде і в активних громадян, а дії влади будуть прозорими, люди не дадуть розікрасти гроші. Вони краще (а не гірше) працюватимуть, оскільки усвідомлюватимуть свою відповідальність за ситуацію в країні. Більшості з нас нікуди бігти, так що у кожної нормальної людини є стимул добиватися того, щоб жити було комфортніше. Отже, тверезе розуміння, хто ми і в якій країні живемо, може бути мобілізуючим чинником. Але власті про це, напевно, не знають. Не здогадуючись про величезний творчий потенціал народної незадоволеності, власті незадоволеності бояться. Чому це так, зрозуміти не можу. Замість того, щоб будити в людях здорове бажання змінити ситуацію на краще, вони показують по телевізору божевільних, здатних усе тільки заплутати. Доповнюється це жахливими "гумористичними" передачами і нещадною "естрадою", якої немає ніде у світі. Ще одні соціальні ліки – алкоголь безкоштовно поки не поставляється, але доступність його всіляко підтримується. Все це засоби відходу від усвідомленості, вони дозволяють жити в напівсні. Але в напівсні можна жити, тільки коли все росте саме і працювати не доводиться. Автор: Максим Трудолюбов Назва оригіналу: Великая сила недовольства Джерело: Ведомости: №35 (2305), 27.02.2009 Переклала Юлія Павлишин