Західна аналітична група

аналітика

медіа-дискурси

науковий серфінг

opinia studio

Версія для друку

Премія в галузі економічних наук 2009 року

nobelprize.org

22.10.09

Економічні аспекти управління: організація співпраці

Традиційно економічна теорія, за великим рахунком, була теорією ринків, або точніше – теорією про ринкові ціни. Проте є принаймні дві причини, чому економічна наука повинна вийти за межі теорії цін. Перше – ринки не функціонують належно, якщо можна налагодити й упровадити відповідні контакти. Звідси випливає, що ми повинні зрозуміти інституції, які підтримують ринки. Друге – ми повинні зважити на те, що економічна активність властива ділянкам поза ринками – домогосподарствам, фірмам, асоціаціям, агенціям і іншим організаціям. Тобто ми потребуємо теорій для того, щоб пояснити, чому ці економічні одиниці існують і як працюють.

Цьогорічні лауреати сприяли становленню економічних аспектів управління як сфери наукових досліджень. Елінор Остром [Elinor Ostrom] довела існування правил і механізмів, за допомогою яких асоціації користувачів управляють спільними ресурсами. Олівер Вільямсон [Oliver Williamson] запропонував теорію, яка пояснює, чому деякі трансакції відбуваються всередині фірм, а не на ринках. Обоє вчених дуже посприяли поглибленню нашого розуміння неринкових інституцій.

Управління спільними ресурсами

Багатьма природними ресурсами, як-от: запаси риби, пасовища, ліси, озера та ґрунтові води управляють як спільною власністю. Тобто багато користувачів мають доступ до цих ресурсів. Якщо ми хочемо зупинити деградацію нашого довкілля і не дати повторитися багатьом колапсам запасів природних ресурсів, які ми пережили в минулому, маємо вчитися на прикладах успіхів і невдач режимів спільної власності. Робота Остром дає нам нове розуміння глибоких механізмів, що підтримують співпрацю в людських суспільствах. Часто вважали, що спільна власність веде до надмірної експлуатації, тож бажано зменшити використання, або запровадивши урядове регулювання, таке як податки та квоти, або приватизувавши ресурси. Теоретичний аргумент є простим: кожен зважує приватні вигоди з приватними видатками, таким чином, нехтує негативним впливом на інших. Проте на основі численних емпіричних дослідженнях менеджменту природних ресурсів Елінор Остром дійшла висновку, що спільна власність є, як не дивно, дуже добре керованою. Таким чином, стандартний теоретичний аргумент проти спільної власності надто спрощений. Він не зважає на той факт, що користувачі можуть і створити, і запровадити правила, що зменшують надмірну експлуатацію. Стандартний аргумент також не оминає практичні труднощі, які асоціюються з приватизацією й урядовим регулюванням.

Невдала колективізація і приватизація

Як приклад Остром розглядає управління пасовищами у внутрішніх районах Азії. Науковці вивчали зроблені з космосу фотографії Монголії та сусідніх районів у Китаї та Росії, де століттями стада випасали на великих пасовищах. Історично в регіоні домінували кочівники, які щосезону переганяли свою худобу. В середині 1990-х у Монголії переважно збереглись такі порядки, тоді як у сусідніх районах Китаю та Росії – з доволі схожими початковими умовами – землі потрапили під радикально інші режими управління. Там центральні уряди заснували державні колективні господарства, де більшість користувачів ресурсів – осілі люди. У підсумку земля значно виснажена і в Китаї, і в Росії. На початку 1980-х, намагаючись зупинити деградацію ґрунтів, Китай розпустив державні господарства і приватизував більшість пасовищ внутрішніх районів (так званої Великої Монгольської рівнини). Індивідуальні господарства отримали у власність певні наділи. Знову, як і з колективізацією, ця політика підштовхувала до осілості, а не до кочового способу, як наслідок – подальше виснаження землі. Як чітко показали знімки з космосу, і соціалізм, і приватизація асоціюються з гіршими довготерміновими результатами, ніж традиційне управління на основі громад.

Провалена модернізація

Існує багато прикладів того, що користувачі ресурсів успішніше управляють ними, ніж менеджмент збоку. Іригаційна система в Непалі є приголомшливим прикладом, нею керують локально, вже тривалий час успішно розподіляють воду між користувачами. Проте дамби – збудовані з каменю, глини і дерев – часто були примітивні та малі. Через це в декількох місцях уряд Непалу за допомогою закордонних інвесторів звів сучасні – з бетону і сталі. Незважаючи на досконалу інженерну конструкцію, багато із цих проектів провалилися. Наявність міцних, надійних дамб перервала зв’язки між користувачами зверху та знизу конструкції. Й оскільки ці дамби надійні, користувачам не потрібно співпрацювати, щоб підтримувати конструкції. Таким чином, зверху дамби можуть забрати непропорційно велику частку води, не побоюючись утратити послуги людей знизу, які проводили ремонтні роботи. Врешті-решт, сукупний урожай навколо примітивних дамб вищий, ніж біля сучасних. Зазначена невдача стосується економічно бідних регіонів світу. Проте цей урок має далекосяжні цілі. Першою темою Остром були проблеми, пов’язані з менеджментом ґрунтових вод у деяких частинах Каліфорнії, а також висвітлення ролі користувачів у створенні діючих інституцій.

Активна участь є вирішальною

Хоча Остром і сама провела деякі польові дослідження, головним її досягненням стала інформація на тему управління, відібрана з-посеред розмаїтого набору джерел – успішних і невдалих проектів – велике число районів, багатих на ресурси, розкидано по всьому світу. Урок полягає в тому, що користувачі не завжди краще управляють ресурсами. Існує багато прикладів того, що приватизація або державне регулювання дали ліпші результати, ніж менеджмент користувачів. Наприклад, у 1930-х провал приватизації запасів нафти в Техасі й Оклахомі зумовив величезне їх марнування. Отже, головний урок, радше, в тому, що спільною власністю часто управляють за правилами, які виробляли протягом тривалого періоду. У підсумку вони адекватні та більш виважені, при цьому і політики, і соціологи часто усвідомлюють це. Поза демонстрацією того, що самоуправління може бути здійсненним й успішним, Остром також роз’яснює ключові фактори вдалого управління. Один з прикладів – активна участь користувачів у створенні та впровадженні правил. Правила, нав’язані ззовні або продиктовані в односторонньому порядку потужними інсайдерами, мають менше легітимності, радше за все, їх порушуватимуть. Так само моніторинг і реалізація ліпші, коли їх проводять інсайдери. Ці принципи різко контрастують з узвичаєною думкою, що моніторинг і санкціонування є відповідальністю держави і їх повинні проводити держслужбовці. Гостроцікавий результат цих польових досліджень стосується зацікавленості індивідуальних користувачів в участі у моніторингу та санкціонуванні, незважаючи на помірну винагороду за цю працю. Щоб дізнатися більше про мотивацію індивідуумів брати участь у впровадженні правил, Остром провела інноваційні лабораторні експерименти стосовно співпраці в групах. Більшість результатів засвідчують, що чимало людей готові до особистих витрат, щоб покарати нероб.

Ринки проти ієрархій

Сьогоднішні велика частка економічної активності відбувається в межах фірм. Олівер Вільямсон допомагає нам зрозуміти, чому так відбувається.

Чому існують великі фірми? Хіба ми всі не можемо працювати на себе, торгуючи власними товарами і послугами на ринку? Загальну відповідь на це питання запропонував понад 70 років тому Рональд Коуз [Ronald Coase], який 1991 року отримав Нобелівську премію з економіки. Згідно з теорією Коуза, фірми схильні до злиття щоразу, коли вартість трансакцій – наприклад, вартість обміну товарами, послугами і грошима – менша всередині фірми, ніж на відповідному ринку. Але якою саме є та вартість трансакцій, що може переважити баланс між ринками й ієрархіями? Хоча Коуз зробив експериментальні пропозиції, питання залишається відкритим. Відповідь повинна пояснити, чому деякі фірми розвиваються, поєднуючи багато стадій виробництва, тоді як інші в тій самій галузі фокусуються тільки на одній або декількох, залишаючи, таким чином, інші стадії постачальникам або споживачам. Для прикладу візьмімо енергетичний сектор, де декотрі компанії оперують і вугільними шахтами, і теплоелектростанціями, що спалюють вугілля, тоді як інші шахти і станції функціонують як окремі фірми.

Ефективне розв’язання конфлікту

На початку 1970-х Олівер Вільямсон стверджував, що часом ієрархічні організації домінують на ринку тому, що вони забезпечують дешевший спосіб вирішення конфліктів. Якщо два працівники сперечаються через завдання або розподіл винагороди, виконавчий директор, наділений владою, вирішить це. З іншого боку, на ринку переговори повинні тривати, аж поки не погодяться обидві сторони. Вартість такого примирення може бути значною, і немає гарантії, що фінальна угода буде миттєвою чи ефективною. Здається, цей аргумент пропонує, щоб усі трансакції відбувались в одній велетенській фірмі. Але, звичайно, це, як ми знаємо, не точна картина світу. Останнє десятиліття засвідчило якраз протилежне. Відбувся значний аутсорсинг, часом просто шляхом продажу частини компанії, тоді як у всіх частинах компанії діяльність триває майже так само, як до того. Тобто аутсорсинг створює ринкову трансакцію, заміщаючи внутрішню. Щоб такий аутсорсинг мав якийсь сенс, повинні бути хиби, які також асоціюються з ієрархічною організацією. Загальна думка така – ієрархічна організація є затратною, оскільки вимагає адміністративних видатків. Вільямсон усвідомив, що цей погляд незадовільний, тому що можна без перешкод змінити межі між фірмами без зміни адміністративної рутини. Натомість, аргументує Вільямсон, головна причина проблематичності ієрархії – керівники можуть зловживати владою.

Взаємна залежність в основі ієрархічних організацій

Як ці, радше загальні, твердження здатні трансформуватись у теорію управління, що приносить нетривіальні та непідробні реальні наслідки? Ключовою думкою Вільямсона є те, що цінність вирішення конфлікту залежить від двох головних факторів. Перше, немає сенсу могти вирішувати конфлікти, які ніколи не виникають. Якщо легше і дешевше регулювати майбутні трансакції за допомогою контракту, фірма не надто потрібна. Звідси випливає, що фірми не з’являтимуться, хіба що є обмеження для укладення контрактів. Друге, без сенсу могти вирішувати конфлікти, якщо незгода нічого не вартує. Фірма знову зайва, якщо обоє, продавець і покупець, можуть легко знайти інших торгових партнерів.

Іншими словами, Вільямсон очікує, що ієрархічні організації мають з’явитися, коли трансакції є комплексними, або нестандартними, і коли учасники є взаємозалежними. Можливо, найтиповіший випадок взаємозалежності, це коли учасники мають активи – фізичні чи знання, що цінні тільки у відносинах між ними. Подивімося, чи ця теорія, може пояснити межі фірм, які є на згаданому вище енергетичному ринку. Цінність вугільної шахти, якщо власник не погоджується на умови найближчої теплоелектростанції, залежить від відстані до другого найближчого покупця вугілля, яким зазвичай є інша теплоелектростанція. Так само цінність теплової електростанції, яка працює на вугіллі, якщо вона не може працювати з найближчою вугільною шахтою, залежить від відстані до другої найближчої копальні. Що більші відстані, то сильніша взаємозалежність і – згідно з теорією – то вища ймовірність, що шахта і станції є вертикально інтегрованими. Це якраз те, що ми спостерігаємо. Коли поблизу шахти є теплоелектростанції, фірми торгують згідно з відносно короткими і простими контрактами. Що дужче зростає відстань до альтернативних торгових партнерів, також збільшується тривалість і складність контракту. Відповідно до одного дослідження, теплоелектростанції, які працюють на вугіллі, розміщені неподалік від вугільних шахт і вшестеро ймовірніше будуть повністю інтегрованими, ніж будь-яка інша теплоелектростанція, яка працює на вугіллі.

Політичні рекомендації

Теорію виникнення фірм Вільямсона дуже ґрунтовно перевірено в багатьох інших галузях промисловості, і емпірична підтримка є сильною. Більш імовірно те, що різні види діяльності будуть організовані всередині фірм, коли трансакції складні та переваги стосуються специфіки відносин. Ба більше, загальна основа теорії Вільямсона виявилася продуктивною в аналізі всіх видів неповних контрактів – від безумовних контрактів між членами домогосподарств до фінансових контрактів між підприємцями й інвесторами. Згідно з теорією Вільямсона, великі приватні корпорації існують переважно тому, що вони ефективні. Вони забезпечують власникам, працівникам, постачальникам і споживачам кращі умови, ніж альтернативні інституційні підстави. Коли корпорації не зможуть гарантувати цього виграшу, їх існування опиниться під загрозою.

Звичайно, великі корпорації здатні зловживати своєю владою. Наприклад, вони можуть брати участь у небажаному політичному лобіюванні та демонструвати антиконкурентну поведінку. Проте, згідно з аналізом Вільямсона, ліпше регулювати таку поведінку напряму, а не політично, обмежуючи розміри корпорацій.

Назва оригіналу: The Prize in Economic Sciences 2009, Information for the Public
Джерело: Nobelprize.org
Зреферував: Михайло Мишкало

Коментарі:

В звязку з оновленням сайту функція додавання коментарів тимчасово недоступна.

30.10.09

Революція у "ящику"

27.10.09

Берлінська республіка

22.10.09

Премія в галузі економічних наук 2009 року

22.10.09

Національна формула модернізації

15.10.09