Я хотів би надіслати привітання учасникам конференції, у якої така назва „За нашу і вашу свободу! За наше спільне майбутнє!" Вона пробуджує багато спогадів у пам’яті і має для мене неабияке значення. Я добре усвідомлюю, що незалежність у країнах Центрально-Східної Європи внесла найзначніший поділ у сучасній історії, водночас справдивши мрії мільйонів людей. Це правда і для української незалежності. Я завжди вважав, що Україна має право на свою незалежність. Це те, що обов’язково повинно статися і, коли це станеться, це означатиме кінець імперської системи, яка так багато років не давала українцям свободи.

Я кажу це зараз із справжнім почуттям задоволення. Частково тому, що я почесний громадянин Львова (з мого дитинства я пам’ятаю назву "Lwów"). Це місто для мене має особливе значення, тому що мій батько в молодості воював у місті Львові у боях за залізничну станцію. Цей конфлікт був між поляками та українцями, а мій батько воював на польській стороні. Проте я чітко пам’ятаю, він завжди казав, що ця війна між поляками та українцями була братовбивчою і що від неї жодній з цих націй немає користі. Ця війна була вигідна імперській державі, яка вже захопила Україну та хотіла захопити Польщу.

Зараз ситуація зовсім інша. Частково тому, що ми живемо у ті часи, коли імперії вичерпали себе і тому незалежність націй є міжнародною правовою нормою; окрім цього, у нашому світі незалежність нації є необхідною умовою для розвитку в країні громадянського суспільства та систем демократичного управління. Адже справжнє громадянське суспільство та істинна демократія не можуть існувати у імперській системі. Саме тому пригноблення націй, яких позбавили власної свободи, це, врешті-решт, пригноблення людей, які відбирають свободу в інших. І саме тому я бачу з незалежній демократичній Україні більш сприятливу майбутню перспективу також і для Росії. Я бачу Росію справді демократичною, з усвідомленням та у повазі до незалежності сусідніх держав та без бажання позбавити ці держави власної свободи.

Таким чином, існування України як демократичної держави не лише у історичному, але й у геополітичному значенні є важливим компонентом подальшої еволюції Росії, яка може відігравати належну їй роль у співдружності націй як одна із провідних держав. Проте таку державу поважатимуть саме за її демократизм та за її прийняття плюралізму в політичній, культурній та національній сферах на теренах колишнього СРСР. І для цього Україні треба зберегти власну незалежність та боротися за неї, особливо зараз, коли незалежність України є у більшій небезпеці, аніж 20 років тому. Українцям потрібно це усвідомити та сприйняти. Саме з цього факту варто зробити висновки в Україні стосовно національної єдності, незалежності та вашого права бути частиною більшої Європи. Для того, щоб ці перспективи стали реальністю, дуже суттєвою є регіональна співпраця, і саме тому настільки важливою є конференція, яка зосереджує свій погляд на питаннях спільного майбутнього, а також говорить про нашу та вашу свободу, і тому є важливим регіональним заходом у справі зміцнення безпеки щодо української незалежності.

На закінчення я б хотів привітати організаторів цього заходу, керівництво настільки близького мені міста Львова, а також учасників конференції та побажати вам усіляких успіхів у роботі зі зміцнення демократії та незалежності у країнах Центрально-Східної Європи, а також у Росії. Ця спільна мета насправді нас усіх об’єднує. Окрім цього, це реальна, цілком досяжна, хоча й амбіційна ціль, і Україна неодмінно відіграватиме важливу роль у її досягненні.

Бажаю вам успіхів і дякую за увагу!

Оприлюднено у Львові 25 жовтня 2009р.