І от, виявляється, в Америці спостерігають цікавий феномен, що провіщає, не виключено, настання нової епохи у фінансах. Бульбашка, що луснула на ринку нерухомості, загнала у скруту понад 10 млн родин – вони завинили за своїми іпотечними кредитами більше, ніж коштують тепер їхні будинки. У цій ситуації раціональний з погляду економічної теорії вчинок – відмовитися від виплати кредиту, утративши будинок, що перебуває в заставі. Якщо будинок коштує менше, ніж розмір боргу, – відмова від сплати приносить прямий виграш. Але теорія теорією, а донедавна етика підказувала боржникові, що потрібно тугіше затягти пасок, а борг таки виплатити.

Однак ця етика, як з’ясувалося, швидко застаріває. Колись, минулої фінансової доби, іпотечний кредит був трансакцією між двома сторонами – боржником і банком. Але тепер банк, що оформив заставу, миттєво перепродує її іншому фінансовому інституту, а той, можливо, використовує її для створення якихось похідних паперів, які продає на ринку. Моральна відповідальність перед конкретним банкіром вища, ніж перед знеособленим ринком. Окрім того, для сучасної фірми, навіть якщо це знаменитий інвестбанк, стратегічний дефолт з приводу якихось окремих зобов’язань – доволі поширена практика. Чому боржники банку повинні керуватися іншою логікою?

Наразі важко передбачити наслідки цієї революційної зміни. Роджер Ловенстейн, оглядач The New York Times Magazine, що обговорює новий феномен у своїй останній колонці, прогнозує: якщо стратегічна відмова від боргу набуде лавиноподібного характеру, то, радше за все, банки – власники заставних на будинки значно охочіше погоджуватимуться на зміну умов кредиту. Це, своєю чергою, спричинить зміни в умовах нових іпотечних кредитів – не позичальникам, а банкам доведеться страхувати ризик падіння цін на ринку нерухомості. Урешті-решт, стратегічна поведінка боржників повинна підвищити ефективність ринків.

Чи має цей фінансовий постмодернізм якийсь стосунок до російських проблем? Подивімося. Однією з основних причин труднощів перехідної доби від соціалістичної економіки до капіталізму був і залишається низький рівень довіри між людьми – або, ширше, відсутність укоріненої системи цінностей, властивої мешканцям країн з розвиненою ринковою економікою. Що ж тепер – ми рушимо в нову еру, просто перескочивши той етап розвитку, у якому повернення боргу, зокрема боргу банкові, було справою честі?

Автор: Константін Сонін – професор Школи управління Келлоґ Північно-Західного університету США і Російської економічної школи
Назва оригіналу: Финансовый постмодернизм
Джерело: Ведомости, 1 (2519),11.01.2010
Зреферувала: О.К.