Проте не було встановлено достатньо жорстких санкцій проти легковажних відступників з числа країн єврозони. І цей прорахунок відгукнувся нам нині, коли Греція опинилася перед обличчям фінансово-політичного банкрутства. У таку ситуацію країна-колиска Європи потрапила через систематичне подання брехливих статистичних даних, а також корупцію і політику видатків, що проводилася на межі криміналу. 2011-го року борг Греції сягне 135 відсотків від її внутрішнього валового продукту. До цього варто теж додати, що Італія, Португалія, Ірландія і Велика Британія теж збилися на хибний шлях. Навіть ситуацію в Німеччині можна описати лише в драматичних тонах. І ще аж ніяк не можна говорити впевнено, що європейська господарка досягнула вже дна свого падіння. А отже: євро все ще перебуває в небезпеці, а з ним і вся виснажена економіка Європи.

З одного боку досить шляхетно було б пообіцяти швидку солідарну допомогу фінансово-політичним “дітям пивниць”. У такій ситуації, коли грецькі державні цінні папери можна придбати лише з усвідомленням високого ризику, спільна позика всіх європейських країн може зіграти неоціненну послугу, підтримавши частково грецький бюджет і серйозно знизивши ризики для інвесторів. Водночас така допомога може подати досить небезпечний сигнал: азартні гравці у європейському фінансовому просторі можуть отримати хибне відчуття, що їхні ризиковані дії залишаться без негативних наслідків, або ще гірше: що країни-партнери візьмуть на свої плечі частину надмірної заборгованості.

Тому надважливим завданням нині є: змусити до дисципліни країни з високим рівнем державної заборгованості. Мову треба вести лише про багаторічні програми, які вдасться реалізувати з високим рівнем ймовірності: без статистичних фокусів, а з відчутними зусиллями в напрямку ощадливості як на рівні державного бюджету, так і на особистісному рівні. Громадяни Греції – аби здобути титул найгірших європейських грішників – самі обрали свій безгосподарний уряд, вони шляхом виборів і страйків спровокували нинішній борговий стан держави, вони виступали за щораз більші видатки, замість того, щоб написати на своїх плакатах заклики до створення солідного фінансового резерву, вони терпіли корупцію і безгосподарність влади. Громадяни – це держава. Це – прописна істина як в Греції, так і будь-де.

Грецький приклад повинен тепер стати показовим уроком. Заходи, яких вимагає Європейська Унія, виглядають доволі болісними, оскільки передбачають скорочення видаткових статей: до 15-го травня цього року Афіни повинні паушально десять відсотків від усіх запланованих на 2010 рік видатків переказати на спеціальний резерв безпеки. До того ж перед урядом ставиться вимога викреслити всі пільги для чиновників й стрімко зменшити трансферні перекази до соціальних кас. Окрім того, Греція повинна вимагати від громадян і фірм максимальної щирості у сплаті податків, а також підняти самі податки. В іншому випадку Афіни не отримають більше жодної фінансової допомоги від ЄУ, а навпаки, на Грецію будуть накладені штрафні санкцій.

Однак, політики й громадяни Греції все ще покладають серйозні надії на те, що їх не залишать самих у скрутному становищі. Аби їм пояснити, що це – помилкова точка зору, необхідно вже зараз зартикулювати можливість того (враховуючи також майбутні інциденти), що всі несолідні члени будуть нещадною рукою виганятися з Валютної Унії. А коли вони залишаться на самоті, то знову отримають розв’язані руки, аби творити добро й зло на власний розсуд. А успіх їхніх дій тоді виявлятиметься у зовнішньому курсі їхніх національних валют. Але, оскільки під час створення Валютною Унії не було передбачено опції насильного вигнання когось із членів, то необхідно виробити інші засоби тиску, аби всіх тих, хто своєю нешляхетною поведінкою загрожує спільній справі, змусити самостійно полишити валютний клуб. А ця остання велика грошова допомога стане “золотим рукостисканням” – гроші проти вигнання.

Урешті-решт ми маємо єдину мету – консолідація Європи. Як економічний та валютний простір Європа може втратити значно більше ніж просто свою гордість, свою (й без того порушену) стабільність і свій соціальний мир. Валютно-політична сила європейського простру визначає позиції Європи на тлі інших великих економічних регіонів світу, до яких, окрім ЄУ та Сполучених Штатів, уже давно належать Китай, Індія і Південна Америка. Зрештою, на кін ставиться цілий європейський проект: мир і свобода в Європі є похідними від її економічного добробуту. І хто ним недбало розпоряджається, той пиляє гілку під всім, що з таким старанням створювалося 60 років.

Автор: Міхаель Рутц [Michael Rutz]

Назва оригіналу: Axt an Europa

Джерело: Rheinischer Merkur. 5.02.2009

Зреферував Любко Петренко