Раскін – мистецтвознавець, соціальний візіонер, мораліст багатства – представив протиотруту від тодішньої хвороби суспільства, жорстоко атакуючи ринкову економіку, яку він протиставив своєму моральному проекту того, як повинні функціонувати бізнес і суспільство. Цього року минає 150-та річниця публікації його трактату у формі чотирьох есеїв, пізніше виданих книгою, що сколихнула підвалини багатої індустріалізованої вікторіанської Британії: "Останньому, що й першому" [Unto This Last].

До 2007 року більшість економістів були винуваті в тому самому самовдоволенні, яке критикував Раскін 1860 року. Глобальна фінансова криза викликала побоювання, які поділяв би й він: через надмірно високі зарплати та бонуси; через використання і зловживання багатством; через чесність і справедливість у бізнесі та фінансах; і через мету діяльності. Не дивно, що не посилаючись свідомо на Раскіна, політики, регулятори, вчені й навіть підприємці повторюють його ідеї.

Є поважні причини, чому трактат Раскіна "Останньому, що й першому", який колись надихав радикальних реформаторів, таких як Ганді, ігнорували протягом десятиліть. Одна полягає в тому, що ліві загарбали собі ідеї Раскіна, утримуючи їх за межами пристойності для правих, навіть коли утвердилися тетчеризм і рейганоміка. Що важливіше, книга містить певні ідеї, які просто не витримали випробування часом. Сучасній аудиторії важко погодитися з визначенням Раскіна, що заробітна плата має бути фіксованою. Так само його віра, що "конкуренція" (разом з анархією) є одним із "законів смерті", суперечить тому факту, що чесна конкуренція фактично збагатила та покращила глобальне суспільство.

Які цінності сучасні лідери повинні перейняти з трактату "Останньому, що й першому"?

1."Робіть щось для країни". Це фактично єдиний очевидний обов’язок, який Раскін висуває до "комерсанта". Це веде до твердження, що "комерсант не може ставити собі за мету отримати прибуток, роблячи щось для країни, виходячи з того, що священик, працюючи для своєї пастви, має заробити собі на життя". Якби більше керівників корпорацій відштовхувалися від цього принципу, розглядаючи форми оплати праці, то вони мали б меншу спокусу вдаватися до старого виправдання, що їх власна винагорода лише відображає "ринкові ставки" за їхню працю.

2. Співпрацюйте. Те, що відтоді історія довела, що чесна конкуренція є кращою альтернативою монополії, не позбавляє актуальності схвалення Раскіном співпраці. Сучасний бізнес залежить від конструктивної співпраці та довіри. Фінансова криза, яка почалася зі скорочення кредитування, була насамперед кризою довіри – або відсутністю її – між банками, а потім між банками та їх клієнтами.

3. Будьте чесними. Наполягання Раскіна на "досконалості та чистоті" послуг, які надають комерсанти, та товарів, які вони продають, випливає з його переконання, що покора чесності – єдиний шлях уникнути хаосу в економіці.

4. Ведіть уперед. Обов’язок комерсантів – мудро вести людей уперед – відіграє важливу роль у філософії Раскіна. Його визначення багатої людини: вона має "найширший корисний вплив на життя інших – і особистий, і за допомогою власності". Нині просвітлені лідери часто поширюють тезу, що "будь-яка особа має обов’язок бути лідером і потенціал лідерства", так стверджує Стівен Грін, президент банку HSBC, у своїй книжці "Добра цінність" [Good Value]. Раскін назвав би таке ставлення до лідерства слабкодухим порівняно з активним лідерством, яке він обстоював.

5. Створюйте багатство. Це не звучить надто відмінно від традиційного корпоративного імператива – створювати додаткову вартість "для акціонерів". Але Раскін йде набагато далі, заявляючи, як відомо, що "немає ніякого багатства, крім життя". Сучасні топ-менеджери повинні також поміркувати над створеним ним словом illth [бідність, злидні – Z] – багатством, яке створюють без корисної мети або яке викликає "різноманітне спустошення і проблеми". Коли лорд Тернер, голова Управління з питань фінансового нагляду та регулювання [Financial Services Authority], поставив під сумнів "суспільно даремну" банківську діяльність, він, можливо, скористався яскравими образами самовдоволених багатіїв, "які насправді не заможніші, ніж замки у їхніх сейфах", і живуть, мовою економіки, "як басейни з мертвою водою чи вири в потоці".

"Останньому, що й першому" є порадником з удосконалення. Сучасний топ-менеджер міг би відреагувати на книгу так само, як і багато критиків Раскіна, котрі засудили його настанови як вульгарні, надто сентиментальні або непрактичні. Звісно, ніхто зараз не спробував би жити відповідно до його ідеалів. Але небагато хто нині стверджує, що всі крайні версії вільноринкової філософії досі актуальні.

Ідеали Раскіна могли б стримати деякі з моделей поведінки та підходів, які спровокували кризу. Але краще пізно, ніж ніколи. Економічні, ділові та фінансові пріоритети потребують збалансування. Трактат Раскіна "Останньому, що й першому" має бути однією з необхідних противаг.

Автор: Ендрю Гілл [Andrew Hill] – відповідальний редактор FT. Ця стаття ґрунтується на його вступі до нового видання "Останньому, що й першому" [Unto This Last (Pallas Athene, 2010)]. Актуальність поглядів Раскіна в сучасному світі є темою симпозіуму в Лондоні цієї суботи, 6 лютого, організованого Бібліотекою та дослідницьким центром ім. Раскіна [The Ruskin Library and Research Centre] та Гільдією св. Георгія [Guild of St George]
Назва оригіналу: Ruskin’s message for the modern merchant
Джерело: The Financial Times, 04.02.2010
Зреферував: Омелян Радимський