Західна аналітична група

Говорить Київ / An image for a song
Галя Койнаш	17.07.09
З січня поточного року тільки й чуємо про поразку України в інформаційній війні, та й про неймовірні кошти, якими розпоряджається "Газпром". Слідкувала за пресою і просто не бачу, де б імідж України постраждав саме від успішної діяльності багатшого супротивника. Постраждав він від браку прозорості та відкритості. Крім того, жодна пропаганда чи кампанії з відбілювання іміджу не покращать імідж України настільки ефективно, як це можуть зробити будь-які мирні, проте рішучі кроки громадськості, спрямовані на пояснення владі, що треба нарешті навчитися грати за правилами демократії

Що будувати: Рідну Хату чи рідну хатку скраю?
Мирослав Маринович	13.07.09
Бог узагалі не карає – караємо себе ми. Бо "Господь Бог створив нас вільними. Він краще, ніж усі інші, респектує нашу свободу". Господь ніби каже: "Їдьте лише цією дорогою, яку я перед вами простелив. Якщо ж ви невиправдано звернете вбік, то або виїдете на зустрічну смугу, або звалитесь у кювет. В обох випадках буде біда". Проте що робити, коли свою свободу ми вбачаємо саме в тому, щоб крутнути кермо в недозволеному місці?!

Чи вибереться Україна з іміджевої ями?
Олексій Толкачов	10.07.09
На початку 2005 року можна було з упевненістю говорити про формування бренду "Україна" на світовій арені, однак із кінця 2005 року розкол у помаранчевій політичній команді, перманентна політична нестабільність та слабкість державної політики почали тягнути міжнародний імідж України на дно. Водночас, сама стратегія України призвела до виникнення негативних асоціацій. Час змінювати імідж на краще, адже від авторитетності країни залежить її впливовість у світі

Ціна розчарування / A High price for disillusionment
Галя Койнаш	06.07.09
Розчарування охопило майже всіх. Не викликає сумніву, що є підстави. Проте, коли на карту поставлено дуже багато, й коли можуть догратися до згубних наслідків для країни та її репутації у світі, деякі правила гри краще не забувати. Проблеми виникають, як нині в Україні, коли слова більшості політичних сил порожні, а свою боротьбу за владу вони вдіяли якраз на краю провалля. Зрозуміло, що політики воліють не звертати уваги на прикру засаду демократії – що мають укласти договір із виборцями, а не між собою. Але чого варті журналісти, які їм у цьому підтакують?