Пані та панове,

дозвольте виразити мої найтепліші вітання, а також водночас висловити жаль з приводу того, що не маю можливості бути з вами. Був би невимовно радий бути присутнім, не лише тому, що стільки друзів і чудових та важливих людей зберуться там, але й з огляду на те, що дуже хотілося б почути висловлені думки та осягнені висновки.

Окрім всього того, що знаємо і пам’ятатимемо, на що слід особливо звернути увагу через двадцять років після такої значної події? З-поміж значної кількості розмаїтих речей є одна, яку хотілося б особливо виділити. Мене не полишає відчуття, що світова цивілізація, побудована на ідеї неперерервного розвитку, який заодно потребує всезростаючого споживання енергії, мимоволі привела багатьох політиків і сучасної європейські політичні інституції до провадження специфічних способів політики. Видається, що плинне постачання нафти чи природнього газу стало важливішим, ніж людські свободи, людські права. Я впевнений, що політика, яка ставить економічні інтереси понад основними політичними вартостями, є не лиши неморальною - вона є самовбивчою. Численні зустрічі та конференції, включно і з цією, які відбуваються для відзначення двадцятої річниці падіння Залізної Завіси, повинні окремо виділити зазначений мною аспект з-поміж значної кількості ідей та думок. Мій життєвий досвід дає підстави твердити, що ми не повинні відступати перед злом. Поступившись злу, ми не призведемо до його зменшення, а радше поширимо і зміцнимо його.

Дякую Вам за увагу.

Записано в офісі у Воршільскій 15 вересня 2009р. Оприлюднено у Львові 25 жовтня 2009р.